Психологічною службою ЗДО керує практичний психолог

Практичний психолог закладу:

- керується етичним кодексом психолога;

- дотримується педагогічної етики;

- будує свою діяльність на основі доброзичливості, довіри в тісному співробітництві з усіма учасниками педагогічного процесу;

- підвищує рівень психологічних знань вихователів, батьків, дітей;

- постійно підвищує свій професійний рівень.

Основні завдання психологічної служби закладу:

- проведення просвітницьких лекцій, семінарів, занять з педагогами, батьками, дітьми;

- консультативна допомога всім учасникам освітнього процесу;

- корекційно-розвивальна робота з дітьми, батьками, педагогами;

- допомога дітям, які мають проблеми в поведінці або які опинилися в складній життєвій ситуації;

- психологічний супровід обдарованих дітей;

- психологічний супровід новоприбулих дітей;

- визначення психологічної готовності дітей 6-річного віку до навчання у школі.

Основний принцип роботи психолога - "не зашкодь".

Поради та рекомендації практичного психолога

Взаємини батьків з дитиною у період її адаптації до дитячого садка: У період адаптації Ваших дітей до нових умов дошкільного закладу будьте особливо уважними до поведінки, настрою, самопочуття своїх дітей. Дуже важливо вранці створювати атмосферу гарного настрою, бо це великою мірою зумовлює успіх протягом усього дня перебування в дитячому садочку: будіть дитину лагідним словом, м’яким дотиком руки до чола, з теплою посмішкою. Настроюйте дитину вдома так, що в садочку їй буде добре, там багато іграшок, хороших діток. Не слід залякувати дитину вдома садком. Це викличе страх перед ним і погіршить самопочуття дитини у час звикання до нього. Усвідомте, що Ваше власне хвилювання передається дитині підсвідомо. Щоб запобігти цьому, заздалегідь познайомтеся з вихователями та особливостями організації життя в групі. Приділяйте значну увагу навчанню дітей елементарних навичок самообслуговування: вчіть їх одягатися, роздягатися, акуратно їсти, користуватися носовичком, вмиватися. В перші дні відвідування садка залишайте дитину на 1 – 2 год. в групі, потім поступово збільшуйте час перебування на одну годину. Не запізнюйтеся – забирайте дитину вчасно. Обов’язково говоріть дитині, що мама завжди повертається за нею. Навчіться прощатися з дитиною швидко. Не затягуйте розставання, інакше малюк відчує Ваше занепокоєння, йому буде ще складніше заспокоїтися. Завжди цілуйте дитину в щічку, покладіть до кишеньки якусь пам’ятну річ, що нагадуватиме про Вас і про те, як сильно Ви її любите. Не віддавайте дитину в ДНЗ у розпалі кризи трьох років. Забезпечуйте сталий виховний вплив в сім’ї обох батьків, говоріть чітко дитині, що можна робити, і як це зробити, а що не можна робити, і чому. Тоді Ваша дитина буде розуміти, чого конкретно вимагають від неї батьки. Цікавтеся у вихователя Вашої дитини, як вона грається, спілкується з іншими дітьми. Повідомте обов’язково вихователів групи про звички та вподобання, про особливості здоров’я і поведінки Вашого малюка. Тримайте тісний зв’язок з персоналом групи, і будьте певні, що працівники зуміли прийняти і зрозуміти Вашу дитину, і по-материнськи дбають про неї. При важкому перебігу адаптаційного процесу у Вашої дитини звертайтеся на консультацію до дитячого психолога, дитячого педіатра.

Прийоми, що полегшують дитині ранкові прощання:

1. Навчіться прощатися з дитиною швидко. Не затягуйте розставання. Інакше малюк відчує ваше занепокоєння і йому буде ще складніше заспокоїтися.

2. Коли ваш малюк вперше відправляться в садок, не забудьте дати йому з собою свою іграшку: звична тепла річ, що пахне будинком, буде діяти на малюка заспокійливо, це для нього частинка дому, частинка безпеки.

3. Вигадайте цікавий ритуал прощання й строго дотримуйтеся його, наприклад завжди цілуйте дитину в щічку, а потім ніжно потріться носиками або що-небудь подібне.

4. Не намагайтеся підкупити дитину, щоб вона залишилася у дитячому садку за нову іграшку.

5. Чітко дайте дитині зрозуміти, що хоч би які істерики вона влаштовувала, їй все одно доведеться йти до дитячого садка. Якщо ви хоч раз піддастеся дитині, надалі вам буде вже набагато складніше впоратися з її вередуваннями й слізьми.

6. У період адаптації необхідно дотримуватися режиму дня, більше гуляти у вихідні дні, знизити емоційне навантаження.

Психолого-педагогічні умови забезпечення процесу адаптації дітей до відвідування закладу дошкільної освіти

Психолого-педагогічні умови забезпечення процесу адаптації дітей до відвідування дитячого садка:

1. Поступове вироблення в дитини звички дотримуватися певногорежиму дня. Найкраще здійснювати це в домашніх умовах іще до початку відвідування дитячого садка. У садку — забезпечення гнучкого режиму.

2. Формування навичок самообслуговування (вміння самостійно їсти, вдягатися, складати іграшки, одяг тощо).

3. Розвиток ігрових навичок, навичок спілкування. Поступове розширення кола знайомств малюка.

4. Організація позитивного емоційного спілкування дитини з вихователем і персоналом дитячого садка.

5. Обладнання групової кімнати має передбачати можливість здійснення індивідуальних ігор, занять, задовольняти прагнення дитини побути самій або наодинці з вихователем.

6. Забезпечення міжвікового спілкування дітей як однієї з найефективніших умов успішної адаптації до нового побуту.

7. Забезпечення змістовної діяльності дошкільнят з урахуванням індивіду- альних інтересів кожної дитини та її вікових можливостей.

8. Психолого-педагогічна просвіта батьків з питань полегшення адаптації до дитячого садка (індивідуальні бесіди, консультації).

9. Поступове збільшення тривалості перебування дитини у дитячому садку (спочатку — тільки прогулянка, гра; потім — прогулянка, обід; через кілька днів — прогулянка, обід, сон і т. д.).

10. Розширення кола близьких людей, які приводять дитину до дитячого садка (не тільки мама, а й тато, сестра, дідусь,— це полегшує прощання).

11. Проведення спеціальних ігрових комплексів, спрямованих на розширення кола спілкування, вироблення впевненості, зняття тривожності, страхів.

12. Завдяки забезпеченню цих та інших умов у дітей-новачків досить швидко відновлюються сон, апетит.

Готовність дитини до школи

Багато хто, захоплюючись своєю дитиною намагається швидше спровадити її в школу. Але чи готова вона сама перейти у важкий світ навчання, коли цього хочуть батьки? Які наслідки можуть виникнути в результаті несвоєчасного відправлення дитини у світ працьовитості і відповідальності? За думкою Д.Б. Ельконіна, визначальне значення для готовності дитини до шкільного навчання є соціальна зрілість, а не технічне вміння (читання, лічба).

Соціально-психологічна готовність.

Цей компонент готовності включає в себе формування у дітей якостей, завдяки яким вони могли б спілкуватись з іншими дітьми, вчителем. Дитина приходить в школу, в клас, де діти зайняті спільною справою і їй необхідно володіти достатньо гнучкими способами встановлення взаємовідносин з іншими дітьми, необхідні вміння ввійти в дитячий колектив, діяти спільно з іншими, вміння поступатись і захищатись.

Дошкільну зрілість ми визначаємо як цілісний психічний стан дитини дошкільного віку, що характеризується високим рівнем розвитку тих якостей і процесів, які перживають свій розквіт саме в дошкільному періоді дитинства і для яких цей період є сензетивним.

До 6-ти років, як відомо з курсу вікової психології, багато дітей по своєму психічному розвитку все ще залишаються дошкільнятами. Дітям цього віку частенько властиво мимовільна увага, тобто дитина запам’ятовує тільки те, що їй цікаве. До того ж вона нездатна довго концентрувати увагу на одній діяльності, наприклад, слухати урок більше 10-15 хвилин. Поки що провідною діяльністю цього віку є гра, тому приходити в школу дитина буде, тільки для того, щоб грати і розважатися.

Крім того, у шестирічних дітей дуже завищена самооцінка, внаслідок цього будь-яке зауваження з боку учителя, наприклад, «ти зробив помилку», сприйматиметься як висловлювання «ти поганий», що може спричинити конфлікт з дорослим, а згодом і з однолітками.

7 років — це період соціального народження «Я» дитини. В цей час зазвичай відбувається переоцінка цінностей. До цього віку дитина починає до усього відноситися серйозніше: навчання переходить на перший план, відсовуючи ігри на другий. Тепер малюк здатний спокійно сприймати зауваження дорослих і легко спілкуватися з однолітками, оскільки його самооцінка стає адекватнішою.

І, проте, не варто робити поспішних висновків, дитину можна і треба вести в школу в тому віці, коли у неї сформувалися три сфери, що показують готовність дитини до школи:

Інтелектуальна сфера

Це дуже важливий показник, пов’язаний з розвитком уявних процесів — здатністю узагальнювати, порівнювати і класифікувати об’єкти, визначати причинно-наслідкові зв’язки і робити висновки. Існує безліч методик і ігор, за допомогою яких можна визначити інтелектуальний розвиток дитини.

Мотиваційна сфера — бажання дитини вчитися

Дитина молодшого шкільного віку має неймовірну пам’ять, а якщо у неї ще є бажання до навчання, малюк вбиратиме інформацію, як губка. Не можна плутати просте бажання дітей ходити з різнокольоровим рюкзаком, красивими ручками і пеналом з дійсним прагненням до «серйозних» занять і «відповідальних» рішень.

Вольова сфера

Дитина повинна поставити ціль, прийняти рішення, обдумати план дії, виконати його, проявити зусилля при подоланні труднощів, оцінити результат своєї дії.

Тільки при сукупності цих трьох сфер дитину можна відводити в школу. Але частенько у багатьох дітей шестирічного віку відсутня одна або навіть усі ці сфери. І тільки якщо у малюка спостерігається підвищена інтелектуальність, мотивація і довільність, це означає, що вона повністю готова до навчання!

Консультації для батьків на тему:

"Що у наших дітей може викликати агресивні почуття"

"Радість чи сльози дитини"

"Наслідки насильства"

"Сайти для занять з дітьми"

"Мама-терапія, магія маминого слова"

"Особливості адаптації до дитячого закладу"

Консультації для педагогів: